Головною метою роботи практичного психолога в Кривоозерському ПАЛ є психологічний супровід учнівської молоді в період професійного навчання, сприяння забезпеченню необхідних умов для їхнього особистісного та професійного становлення; створення оптимальних умов для гармонійного розвитку кожного учасника навчально-виховного процесу.

Реалізація вказаної мети передбачає вирішення таких завдань:
  • сприяти підвищенню ефективності навчально-виховного процесу;
  • сприяти успішності адаптації першокурсників до нових умов навчання;
  • своєчасно виявляти труднощі, проблеми індивідуального розвитку особистості учнів;
  • здійснювати профілактику та корекцію проявів девіантної поведінки учнів;
  • сприяти конструктивній взаємодії у міжособистісних стосунках учнів;
  • формувати в учнів орієнтацію на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров'я;
  • підвищувати психологічну культуру всіх учасників навчально-виховного процес

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини

/Files/images/мс.jpg

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Корисні поради, які допоможуть батькам при вихованні та формуванні у підлітків адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

• Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності.

Принципи спілкування з агресивними дітьми

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли інколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Ви повинні знати:

• З ким приятелює ваша дитина.

• Де проводить вільний час.

• Чи не пропускає занять в ліцеї.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

• В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

• В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)

• В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).

• В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

• Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Не дозволяйте підліткам:

• Йти з дому на довгий час.

• Ночувати у малознайомих для вас осіб.

• Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.

• Знаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

• Носити чужий одяг.

• Зберігати чужі речі.

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати:

Я тисячу раз тобі казав…

Невже тобі не зрозуміло, що…

Скільки разів треба повторювати…

Всі люди…, а ти…

Ну на кого ти схожа?..

Що ти до мене причепилась?..

Ти такий, як твій батько (мати)…

Вирази, які бажано вживати якомога частіше:

Ти в мене такий хороший!

Порадь мені, будь-ласка…

Ти мене завжди правильно розумієш…

Ти в мене молодець!

Як я тобі вдячна!

Які в тебе чудові друзі!

І на останок запам’ятайте! Дітей виховує те, що їх оточує!

• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі

Практичний психолог Лаврик Марина

Рекомендації майстрам виробничого навчання та викладачам щодо профілактики та подолання дезадаптації першокурсників

/Files/images/изображение_viber_2021-11-30_09-01-58-496.jpg

Адаптація (пристосування) учня до умов ПТНЗ - процес проведення основних параметрів його соціальної та особистісної характеристик у відповідність до нових умов середовища, виникнення динамічної рівноваги з вимогами навчальної діяльності. У ПТНЗ закладаються основи особистих якостей спеціаліста. Перший курс – це період соціально-педагогічної адаптації. Процес адаптації учнів першого курсу проходить через пристосування до нової системи навчання, до зміни режиму праці та відпочинку, до входження в новий колектив.

Якщо в учня спостерігаються нижче перераховані прояви поведінки, то це свідчить про дезадаптацію:

1. Підвищення показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму (учень не може довго всидіти на місці, проявляється розсіяність уваги, не може зосередитись на уроках, надмірна сором’язливість, знижується успішність, знаходиться у стані «готовності піти з уроку» );

2. Під час відповідей на запитання викладача спостерігається зниження комунікабельності, учень соромиться відповідати, може без причини почати плакати; у стосунках з однолітками спостерігається відторгненість від колективу, учень замикається в собі, не спілкується з одногрупниками; у стосунках з викладачами спостерігається надмірна соромязливісь;

3. Скарги на погане самопочуття, сон; втрата інтересу до навчання (учень починає втікати з уроків, не відвідувати навчальний заклад).

Рекомендації майстрам виробничого навчання та викладачам щодо профілактики та подолання дезадаптації першокурсників:

1. Демонструйте віру в успіх учня.

2. Запобігайте груповій критиці учня або його рис, а також порівнянню помилок із постійними гарними результатами інших учнів.

3. Акцентуйте увагу учня на досягненнях, перемогах.

4. Створюйте ситуації успіху.

5. Надавайте емоційну підтримку словами, поглядом.

6. Не використовуйте надто часто слів - заперечень.

7. Підтримуйте і заохочуйте прояви активності на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звернути увагу інших на їхні досягнення, підвищувати їхній статус у групі.

8. Залучайте учнів до участі у художній самодіяльності.

9. Дотримуйтеся принципу, більше уваги і вимогливості до особистості виховання.

10. Підтримуйте неформальний стиль спілкування.

11. Умійте передавати особисту зацікавленість, доброзичливість, щире бажання допомогти учневі у розв'язанні його проблем.

Практичний психолог

Марина Лаврик

Поради психолога


/Files/images/изображение_viber_2021-11-30_09-01-42-793.jpg

Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. "Булінг" – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу

  • Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до навчального закладу або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.
  • Вонине беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вонаусамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити гроші або речі, приходитьдодому упорваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не можуть реалістичо пояснити.
  • Можепочати говорити про те, щокиненавчальний заклад, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, не ведеться переписка у соцмережах, немає у кого запитати домашнє завдання.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
  • Бажання іти до навчального закладу іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші учні.

Скільки дітей страждають від булінгу

Більшість дітей, які піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюютьцього.В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець».

Обов’язок психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.

Чому діти стають жертвами булінгу

Психологи визначають декілька основних причин:

  • Занижена самооцінка.Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  • Домашня атмосфера.Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
  • Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких єдитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити батькам

  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
  • Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
  • Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/одногрупника.
  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
  • Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до закладу освіти.
  • Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
  • Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у закладі освіти: до психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.
  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Що робити вчителям

Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію в класі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.

Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.

Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо:

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
  • Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
  • Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
  • Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
  • Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
  • Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
  • Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
  • Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
  • Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
  • Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу:

  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
  • відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати навчальний заклад.

Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід.

Практичний психолог

Марина Лаврик

/Files/images/ltsey/8.JPG

Діяльність Олексія Олександровича спрямована на виконання поставлених завдань і передбачає такі пріоритетні напрями, як: забезпечення всебічного особистісного розвитку учнівської молоді, зміцнення та захист їх психічного здоров'я, сприяння успішній адаптації першокурсників до умов професійного навчання, профілактика та корекція відхилень у міжособистісних стосунках учнів, своєчасна допомога їм у кризових ситуаціях, психологічний супровід педагогічної діяльності у забезпеченні ефективного та своєчасного виховного впливу на учнів, підвищення психологічної культури учнів, педагогів, батьків.

Практичний психолог взаємодіє з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Проводить діагностичні дослідження, надає консультативну допомогу, проводить корекційну та просвітницьку роботу.

За результатами діагностичних досліджень з учнями проводиться консультативна, корекційно-відновлювальна та розвивальна робота, педагогам та батькам надаються відповідні рекомендації.

З метою профілактики та попередження серед учнів різних форм девіантної поведінки, становлення особистості, формування позитивного психологічного клімату в учнівських колективах, розвитку навичок конструктивної взаємодії в учнівському середовищі проводиться корекційна робота, зокрема, тренінги «Стань капітаном свого життя», «Подолання тривожності», «Бар'єри на шляху спілкування», «Будемо толерантними», та години спілкування «Молодь проти насильства».

Психолог приділяє значну увагу формуванню в учнів навичок здорового способу життя, здійснює просвітницький напрямок діяльності за Програмою «Сприяння просвітницькій роботі "рівний-рівному" серед молоді України щодо здорового способу життя».

З метою підвищення психологічної культури педагогів практичним психологом читаються лекції: «Девіантна поведінка підлітків», «Педагогічна діяльність і культура педагогічного спілкування»; проводяться семінарські заняття «Методи виховання дітей».

В січні практичним психологом був проведений семінар для педагогічних працівників, на якому були розкриті питання, які актуальні як для учнівського, так і для педагогічного колективу.

Зокрема було пояснено поняття:

«Булінг» - тривалий процес жорстокого ставлення, фізичного і психічного з боку однієї чи групи осіб до іншої особи.

Ведеться робота і щодо профілактики професійного вигорання педагогів. З цією метою увазі педагогічних працівників пропонується семінар-практикум «Синдром професійного вигорання».

/Files/images/ltsey/100_5676.JPG

Приймає активну участь у проведенні педагогічних рад; сприяє формуванню психологічної культури батьків, приймає активну участь у проведенні батьківських зборів, надає батькам консультації щодо питань сімейного виховання, психологічних проблем їхніх дітей. Увазі батьків, зокрема пропонуються бесіди, лекції «Стилі батьківського виховання, «Домашнє насильство як феномен сімейного неблагополуччя», «Особливості юнацького віку».

Психолог тісно співпрацює з районною службою у справах дітей; центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; кримінальною міліцією.

Проведення циклу тренінгових занять на тему: "Профілактика ВІЛ/ІПСШ та формування відповідальної безпечної поведінки серед молоді"

/Files/images/psiholog/106_2374.JPG/Files/images/psiholog/106_2379.JPG

Кiлькiсть переглядiв: 841

Коментарi

  • Віра

    2015-08-29 17:03:03

    Психолог - така зануда! Звичайний буквоїд та бюрократ. Йому самому не завадило б походити на прийом до свого колеги, тільки з більш позитивнішою життєвою позицією та оптимістичнішими поглядами.........

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.